|
作词 : Юрій Бондарчук |
|
作曲 : Юрій Бондарчук |
|
Скільки зможе стерпіти людина |
|
над собою насмішок - нехай й не зі зла? |
|
Я хотів би, щоб вийшла з ладу машина, |
|
що мене колись сюди привезла. |
|
Звідки знати я міг, коли їхав уперше, |
|
що здійму хіба страх і сміх у дітей |
|
своїм прізвищем нетутешнім |
|
(що дражнитимуть ним мене) — Котобей? |
|
Котобей! |
|
Котобей! |
|
Котобей! |
|
Котобей! |
|
Як шкода, за життя коротке, |
|
я місцевим не став й до місцевих не звик. |
|
А тепер нема сил боротися, |
|
щоб довести усім, що я один з них. |
|
І якби мені стало ще віку, |
|
я б змінити життя своє, звісно, хотів - |
|
прожити простим чоловіком, |
|
а не пугалом, що убиває котів. |
|
Котобей! |
|
Котобей! |
|
Котобей! |
|
Котобей! |
