|
作词 : Задніченко Юрій Юрійович/Хорт Сергій/Кудринецький Олександр |
|
作曲 : Хорт Сергій |
|
Ми так вже довго разом, шо часто стаємо далекими |
|
Єдине, що об'єднує тепер лиш пости з треками |
|
Качали людей так, наче фільми із трекеру |
|
Хотілось більші зали, більше слави, більшу кількість рук |
|
Та роки йдуть, нас час стисав, наче дорога форси |
|
Десятку років в цьом гавні, крутитися не просто |
|
Я на всі сто був впевнений завжди у наших силах |
|
Вірним залишався тільки білим, північним горилам |
|
У серці Варва, VRC, та вам не зрозуміти |
|
Шо це саме там ми научилися так от дико гоцать |
|
Саме там клипався стиль і залишились всі ті, |
|
Кого так і не прийняв Київ, сука, Big City |
|
Life не поповняється уже давно, |
|
Скажи, коли дзвонив кентам спитати просто, як воно? |
|
Німе кіно це все, а ми лиш граєм саундтреком |
|
Та якось не виходить міксувати дружбу з репом |
|
Із тих камнів, що в нас летіли вдалось збудувать фортецю |
|
Пальців рук не досить, щоб назвати всих, хто у ній мешкав |
|
Білий дім, для своїх, гудів тупо з дня у день, |
|
Бля, це походу флешбек, шо там неслось - це жесть |
|
Не студія, а треш хата, пишем трек закрить є**ла |
|
Перша сонька біля дивана, поряд стіл,а на ньому журнали |
|
За вікном майоріла мусарка, на вікні хтось напалював банку |
|
Карти, відоси, банка за банкой, потім фрістайли про адіки й найки |
|
По одному камню, ми її і розтягли, |
|
Те, що довго будували, чим, по-суті, були ми |
|
Ніщо не вічне, та здавалось, що це точно не про нас |
|
Філософія проста, сота помилка із ста |
|
Радує те, що на місці ще фундамент |
|
І він досі той самий, загартований роками |
|
176 і 00 на рідному місті акцент |
|
Горил насправді не 3, пам'ятай про це |
|
Знаєш, все було по-інакшому тоді, |
|
Коли в колі своїх відчував себе своїм, |
|
Коли було багато репу, а не накроти |
|
Десь там, у V.R.C, де зароджувався стиль |
|
Де було все по фану і кожен робив, що міг |
|
Рамси, концерти, студія - ділили все на всіх |
|
Об'єднані бітом і мрією бути на плакатах, |
|
Та житуха всі ті плани просто так послала на**й |
|
Так склалось, що усі розбіглись по своїх кутках |
|
Тепер всі оті двіжі залишились в спогадах |
|
Кожен сам обрав свій шлях, хтось на низ, а хтось на гору |
|
Когось тупо попаяло, хтось звалив аж за бугор |
|
І тому бачимося рідко, спільного майже нема |
|
З 12 тіпів у грі лишилось 3 тіпа, |
|
Наврядче міг би уявить, що буде все отак от |
|
Та чомусь не забуваю, звідки все взяло початок |
