|
作词 : Задніченко Юрій Юрійович/Хорт Сергій/Кудринецький Олександр |
|
作曲 : Хорт Сергій |
|
Потрачено...потрачено... |
|
Все це було для мрій ,все це для них було потрачено |
|
Потрачено... потрачено... |
|
Все що було за ці роки стало тепер потрачено |
|
Потрачено... потрачено... |
|
Твоє сьогодні завтра стане теж уже потрачено |
|
Потрачено... потрачено... |
|
Бабло,слова,нерви,любов це все уже потрачено |
|
Потрапив під скорочення, наче наврочили |
|
Роки проскочили,ми пр****лись, але промовчали |
|
Очами вовчими зжирали один одного |
|
Ти кажеш, шо я звик до цього, та я лише звик до водного |
|
І шо там нового, шариш, а ніхуя по-суті |
|
Тебе засудять судді ті, в яких мізки відсутні |
|
І можна випить ртуті, а можна трахнуть весь світ |
|
Лишивши в пам'ять моноліт з потрачених на справу літ |
|
І таки танув лід, хоча баго чого втрачено |
|
Роки потрачені, а ми досі батрачемо |
|
Мутимся, банчимо хоча досі вірим у мрію |
|
Вони її гноїли, та я діяв на протидію |
|
І може пожалію, бо я все віддав хіп-хопу |
|
Та там, на фото, затамують лиш щасливу морду |
|
Не маю моду ставати на півдорозі |
|
Вдача, як баба, шариш, просто зараз на морозі |
|
Не можу заснуть, досі збитий режим |
|
Час непомітно летить і ти не встигнеш за ним |
|
Хапай руками повітря, яке заповнює дим |
|
Крізь тумани війни, стріли летять в нікуди |
|
Будуєм плани на майбутнє, які скрутим в косий |
|
Ми так ненавидимо будні, що нас в них не знайти |
|
Зриваєм зло тепер на людях собі дорогих |
|
В них так мало вини, вони щасливі, а ти? |
|
А ти не правий сам, від стін відбивається ехом |
|
А ти давно цe знав, алe шось упустив момeнт той |
|
І поцілунки плавно з губ пeрeйдуть на чоло |
|
Чому рука підтримки виглядає, тупо як ствол |
|
Заряжeний дорeчі, кожeн знає свою роль |
|
Пульсуючи скажeно, відходить у п'яти кров |
|
Тут кожного дня страшно, за яйця трима Карма |
|
Та після титрів, ніхто нe з'явиться в лікарні |
|
Скажи мені скільки було та скільки ще буде |
|
Тих годин, які ти тупо викинув в нікуди |
|
Ніщо не вічне, тому на вагах кожна секунда |
|
Все, що ти потратиш більше вже не повернути |
|
Час, як отрута, по суті своїй, поглянь на роки свої |
|
Старий ти не ху**во постарів |
|
Посеред люду все менше своїх, |
|
Посеред бруду все менше тих втіх, яким ти присвячував будні |
|
всі ці роки пройдуть так швидко минаючи |
|
І з ними ти збагнеш, що все ж живеш вмираючи |
|
Не кажучи про те, що болю завдавав лиш поки |
|
Усі ті наслідни тобі таки повилазили боком |
|
і так от крок за кроком, з'ївши все побачине |
|
Звичайні людські погляди, чомусь стають звірячими |
|
А хочеться туди, де все було так по-дитячому |
|
Та не повернеш, вже нажаль те, шо давно потрачино |
|
Потрачено...потрачено... |
|
Все це було для мрій ,все це для них було потрачено |
|
Потрачено... потрачено... |
|
Все що було за ці роки стало тепер потрачено |
|
Потрачено... потрачено... |
|
Твоє сьогодні завтра стане теж уже потрачено |
|
Потрачено... потрачено... |
|
Бабло,слова,нерви,любов це все уже потрачено |
