|
作词 : Олександр Буліч |
|
作曲 : Олександр Буліч |
|
Рівні |
|
Ми так довго ловили напрям вітру що дув |
|
Кожен раз із зовсім іншого боку |
|
І вже верне від слів що ти так часто чув |
|
Хоч раніше й здавались нівроку |
|
І хотілося вити мов поранений вовк |
|
Та чомусь всі сиділи як миші |
|
Не згадати тепер хто і як тобі втовк |
|
Що всі рівні та є і рівніші |
|
І все важче давалось підбирати слова |
|
Твоя думка тобі не належить |
|
І від цього нестерпно болить голова |
|
Але лікар сказав що це нежить |
|
Ти хотів лікуватись та сказали помреш |
|
У медичній інстанції вищій |
|
Тож не стануть вони витрачати часу |
|
На всіх рівних бо є і рівніші |
|
І наснилось тобі що скінчилась війна |
|
Вже зі зброєю час розпрощатись |
|
Не згадає ніхто скількох зжерла вона |
|
І хто дав їй наказ розпочатись |
|
Та прокинувся ти від ударів чобіт |
|
Що гриміли крізь мертвої тиші |
|
Розтягнулись колони з заходу і на схід |
|
Рівні йшли захищати рівніших |