作词 : Юрій Бондарчук 作曲 : Юрій Бондарчук Звідки береться бажання життя огортати в слова — знов проживати минуле у віршах, знов повертатися в нього у піснях — і видавати думки незнайомим, адже не втримує їх голова, так, ніби ти не художник, а так — якийсь Гамлет Зіньківський. Всяку майбутню мандрівку прилаштувати в макет, адже на кількість відгуків й лайків впливає контент унікальний і годний. Поруч знаходяться двоє людей, які між собою не інтеректять, але вправляються в власній кмітливості та розмовляють один проти одного. Всі свої враження й досвід конвертувати в пости, перетворити музику й фільми у довжелезну яскраву обойму — стрічку із друзів та їхніх знайомих в своє життя впустити. Всі в інстаграмі щасливі однаково, але нещасний кожен по-своєму. Мене проймає тривога, що переходить у страх, який обернувся неспокоєм та переріс в перманентне енкзаєті. Час, лангольєрами з’їдений, розчиниться на очах, світ на друзки розсипеться, ніби львівська мозаїка.